Новотроїцька загальноосвітня школа І – ІІІ ступенів № 4
Підготувала і провела
вчитель початкових класів
Денисенко І. О.
2014р.
Учень: Все iз доброго чи
злого, починається з малого
Листя виросте з листочка, з
нитки витчеться сорочка,
Хлiб – iз малої зернини, дощ – iз чистої краплини.
Ведучий1: - Дiти, а наше шкiльне
життя починається з класу. Сьогоднi ми зiбрались на
нашому святi, щоб повторити правила шкiльного життя, пригадає мо,
що робити для того, щоб навчатися краще.
Ведучий2:
- Багато спiльних справ на нас чекає , але ми повиннi насамперед рости
справжнiми людьми : добрими, смiливими, чуйними, ввiчливими.
Учень1:
Дзвонить дзвiночок : - Дзелень! Дзелень!
Смiється сонце,
збудився день. Кличе дзвiночок:
- Бiм-бам ! Бiм-бам !
В школу збиратись час
школярам!
Учень2: Вчить
пташка-мати своїх пташат
Вгору
здiйматись,в хмари злiтать.
Вчить рiдна школа нас,школярiв,
щоб рiдну мову кожен любив.
Учень3:
Славне
минуле щоб кожен знав,про Україну щоб пам
`ятав
- Щастя в науцi бажає нам Добрий дзвiночок
- Бiм-бам! Бiм- бам!
Учень4 Школо, школо, одне слово –
І вже серце ожива.
Моя люба, рідна школо, я кажу такі слова:
Мові ти дітей навчаєш,
Йти по славному житті.
Світ ти, школо, відкриваєш,
Всім даруєш доброту.
Пicня «Розкажіть про Україну»
Учень1:
Шкiльнi роки, як кораблiв вiтрила,
Зовуть мене в безмежну далину.
Шкiльнi роки, як птахи
сизокрилi,
Несуть мене до знань в
височину.
Учень2: Школо моя!
Ненько моя! В стiнах твоїх ми - єдина сiм` я!
Кожного дня мудрiсть твоя, збагачує наше життя.
Учень3:
Найсвiтлiша дорога у свiтi – це дорога до
знань, до школи.
Пам` ятайте про це любi дiти, не забудьте
цього нiколи.
Учень4:
I хоч вчитись нелегко буває ,
То наука завжди хороша .
Кожна в свiтi людина знає ,
Що знання – то найлегша ноша.
Учень5: Шкiльнi роки – дитинства свiт казковий,
В якому я, як квiтка розцвiту.
Шкiльнi роки – моя щаслива
доля,
Про вас я в серцi пам` ять збережу.
Ведучий1: Школа –
сходинки у наше майбутнє
життя. Чим вище
пiднiмаєшся, тим складнiше, але цiкавiше. Наше життя можна порiвняти з великою горою. Людинi завжди чогось хочеться . Вона мрiє мати i знати бiльше. Ми, як альпiнiсти, кожен
вирушає своєю дорогою. Однi сягають вершини, iншi залишаються бiля пiднiжжя гори.
Ведучий2: I тiльки тi люди, якi не бояться труднощiв, важкої працi, знають, як поводитися у складних ситуацiях, досягають цих вершин. Як iнодi важко вивчити
правило, вiрш, розв `язати задачу. Але скiльки отримаєш задоволення,
коли вдається досягати бажаного результату!
Учень
1:Спитай у тата чи у мами,
Якi професiї у них.
Професiй в свiтi є чимало,
Сповна їх вистачить
на всiх.
Учень
2:Та є одна помiж професiй,
Якої вчаться всi в життi,
Яка для кожного найперша,
Якої вчитемось i ми.
Учень3:Учитель, лiкар чи
геолог,
Письменник,
слюсар чи шахтар
Всi називають головною
Одну професiю школяр.
Учень4:Бо всiм вiдомо, що без школи,
Без знань, що мусиш там
набути,
Не станеш у життi нiколи
Тим, ким в дитинствi мрiєш бути.
Учень5:В школу прийшли ми недарма:
Вчення - свiт, невчення – тьма.
Ми прийшли знання здобути,
Хочем грамотними бути!
Учень6:Йти до школи не боялась,
Що не вмiла, то навчалась
В школi вчитель допоможе -
Вiн багато чого може.
Учень7 Вранці наша школа
двері відчиняє,
Дітвору веселу,
дзвінку зустрічає.
Але
ось дзвенить дзвіночок,
Затихають
кроки…
Вчителька
зайшла до класу – почались уроки.
Ведучий1:А чому вчать у школi?
Пiсня «Вчать у
школi»
Ведучий2:Чого чекає учень на уроцi? Звiсно, перерви.
Тому зараз трошки вiдпочинемо. Ми будемо загадувати
загадки, а ви вiдповiдати, тiльки по черзi.
Загадки
·
Чистенькi вiконця смiються до сонця,
Дiти навколо, це наша…(школа)
·
Вiн наче мама, дорогий i хоче нас навчити:
Любити край чудовий свiй. Це мудрий наш…(учитель)
·
Вiн щодня бiжить до
школи, не запiзниться нiколи.
В сумцi зошит i буквар, хто до
школи йде?...(школяр)
·
Ось до класу всiх скликає голосний дзвiнок
Дiти радо
поспiшають в школу на…(урок)
·
А у мене є торбинка,
зошитам, книжкам хатинка.
Я й пенал туди кладу, як до школи з ним iду.(портфель)
·
Всяк школяр його
шанує ,бо вiн пише i малює .
Хто ж це спритний молодець?Це
звичайно…(олiвець)
Учень1: У небi ясно –
голубому
Яскраве
сходить сонце
I ллє промiння на мiй дiм
i на моє вiконце.
Учень2: Я вмить
беру свої книжки
Й
бiжу мерщiй до школи
В
снiгу протоптанi стежки
Виблискують
навколо.
Учень3: Ми всi вчимося залюбки,
Гартуємось, мiцнiємо,
Читаєм з захватом книжки
i про майбутнє мрiємо.
Учень4: А знання
нам необхiднi,
Дуже – дуже всiм потрiбнi.
Ну, а книжка нас навчить
як на свiтi треба жить.
Учень5: Хто
багато книг читає
,
Той багато всього знає .
Що навчишся й будеш вмiть –
за плечима не носить!
Ведучий1: Отож, книга веде у чарiвний свiт казок, розкриває таємницi
моря, лiсу.
Ведучий2: А чи полюбляєте ви читати
ми дiзнаємося з вiкторини «Вiдгадай з
якої казки?»
Вiкторина
·
Не змiг сидiти на вiкнi, у лiсi він спiвав пiснi.
Але коли зустрiв лисицю, та пiсня мусила скiнчиться.
«Колобок»
·
Бабуся старенька
за лiсом жила, онучка до неї гостинець несла.
Та стрiнувся в лiсi їй сiрий хижак. Ця дiвчина зветься пригадуєш як?
«Червона Шапочка»
·
Як знайшов вiн колосок, борошна змолов мiшок –
Пирiжкiв напiк i з `iв, ледарiв не пригостив.
«Колосок»
·
Народилося таке –
i незграбне, i бридке,
Одиноке i нещасне – стало лебедем прекрасним.
«Гидке каченя»
·
Заховавшись у
корзинi, їде на ведмежiй спинi.
Дивиться, щоб волохатий пирiжка не мiг узяти.
«Маша i Ведмiдь»
·
Сиднем у землi сидiла,час настав – i всiх здружила.
Дiда,
бабу, внучку, Хвiнку, Мишку та кицюню Мiнку.
«Рiпка»
Ведучий1:
Молодцi! Вiдпочили? Тодi продовжимо працювати.
Учень1:
Мала бджола, а й та працює!
Тому
i ти живи в трудi.
Бо
труд – годує , а лiнь – марнує
Працюй,
не будеш у бiдi.
Учень2: Привчай
до працi руки, друже,
А головi давай знання.
Майстерностi навчайся дуже,
Будь наполеглевим щодня!
Учень3: Ще
вчися гарно малювати,
Бо в свiтi cтiльки є краси,
Щоб свiт у фарбах передати,
I людям цю красу
неси!
Учень4: Наче вулик наша школа
Вся вона гуде, як рiй.
I здається що довкола
Розквiтають квiти мрiй.
Учень5: Бiгають, смiються дiти,
Та лиш дзвоник задзвенить –
Стане тихо, нiби в квiти, поховались
бджоли вмить.
Ведучий2: Подивiться сценку «На уроцi»
Учитель:
Знову шум! Це що за лихо? Неслухнянi якi дiти!На уроцi треба ж тихо у школi сидiти. Мабуть правила забули? Сидiть так, щоб ви почули,як лiтає муха.
Ведучий: Вмить
настала тиша в класi, тихо кожен слуха.I тут вирвалось
у Васi…
Вася: Ну, а де ж та муха?
Ведучий1: I ще одна сценка iз шкiльного життя
«Проста арифметика»
Автор:
- Викликає вчитель
Люду, неуважну серед дiтвори...
Учитель:
- Скiльки буде десять подiлити на три?
Автор:
- Розв` язать вона не може, звiсно, знiтилась, мовчить…
Учитель:
- Так не гоже!
Простi дроби треба вчить.
Хай картоплi є десяток,-
Роздiлимо на трьох дiвчаток,
То по скiльки припаде?
Люда:
-Зайвий клопiт,
I нащо менi це
знать?
Я зварю усю картоплю,
Потовчу,- i хай їдять.
Ведучий1:
Сьогоднi ми повиннi сказати
велике спасибi нашим
вчителям,
якi дають нам тi маленькi дрiбнички,
новинки, якi з часом
стануть
великим багажем наших знань.
Учень1: О, що за дивовижний скарб – знання,
Вiн невичерпний, а навпавки – росте щодня,
Вiн мiсце не займає, не
важкий,
Бо не кладеться анi в скринi, нi в мiшки.
Учень2: Хто скарб цей має й iншим вiддає ,
При цьому сам бiднiшим не стає ,
I скiльки не продай – кiнця нема,
Тож, вигода й вiд продажу пряма
Ти впевнись, що найкращий скарб – знання?
Тодi збирай,
збирай його щодня.
Ведучий2: Не
задудемо сказати слова подяки i нашим батькам,
якi допомагають в навчаннi, вчаться разом з нами.
Учень3: За те, що раненько встаєте,
За те, що до школи водите,
За те, що втоми нiколи не знаєте,
За те, що уроки з нами вивчаєте,
Палке вам велике спасибi.
Ведучий1: Шкiльне життя – це
i нашi друзi, товарищi
.
Ведучий2:
Ми можемо назвати себе однiєю шкiльною родиною зi
своїми правилами життя нашого спiльного
шкiльного дому
.
Учень1: Якщо хочеш, друже, щоб тебе любили,
Чемним i привiтним, добрим,
чесним будь.
Не роби другому,що
тобi не миле
Правило це, мудре,
друже, не забудь!
Учень2: Школою пишайся,з друзями ти грайся
Та не ображайся –
вмiй за все простить.
Чистоти тримайся,
ввiчливим лишайся,
Щоб з тобою в класi,приємно було жить.
Учень3:
У класi творимо шкiльну сiм` ю,
З якою разом
довго крокувати,
Вчимося разом бiди лiкувати
I добре слово вчасно проказати.
Учень 4 Наші діти – дивні квіти у
чудову днину.
Як же серцю
не радіти:
Поєднались
наші діти у одну шкільну родину.
·
Ми в своїй четвертiй школi, будем дружно працювати.
·
У спортi зростати, старших шанувати.
·
Раз – два: запам `тай,
до школи вчасно вирушай.
·
Природу оберiгай, дорожнi правила
знай.
·
Де їдальня треба знати, майна шкiльного не псувати.
·
Товаришам
допомагати. «Добрий день!» - всiм чемно казати.
·
Гарно вчитися усім, бо школа – це наш другий дім.
Ведучий 1:Шкiльне життя – це
наша робота, важка, щоденна праця. Неможливо вивчити все за один день, за рiк, навiть за десять
рокiв.
Ведучий 2:Людина повинна вчитися все життя. I нiколи не
забувати про доброту, щедрiсть, ввiчливiсть.
Учень1:Даруйте людям радiсть i тепло,
I не скупiться на слова
ласкавi,
Щоб добрим людям
добре все було,
Щоб людянiсть цвiла у кожнiй справi.
Учень2:Щоб цвiла Україна моя,
Ми даєм обiцянку нинi,
Вчитись так, щоб
набутi знання,
Пригодились моїй Українi.
Учень3:З народження i до останнiх днiв,
Людина вчиться
все життя.
Коли кiнчається пiзнання,
То це початок
небуття.
Учень4:Учiться, дiти! Вчення - це
полiт!
Вам стiльки таємниць вiдкрити слiд.
Вони кругом : на
книжних сторiнках,
В небесних
далях, на земних стежках.
Учень5:В глибинах океанiв, на рiчках,
В лабораторiях, у заводських цехах.
Учiться, дiти! Вчення – це
полiт!
У край бажань,
у справжнiй дивосвiт.
Ведучий1:Свято
наше закiнчується. Хочеться
сподiватися на те, що все сказане
сьогоднi, ми будемо завжди пам` ятати.
Ведучий2:
Дай знання нам, школо – мати,
Найсильнiшу зброю в руки.
Як же
хочеться все знати,
Для людей
корисним бути.
Учитель: Шануйте школу нашу любу,
Їi просторi, свiтлi класи!
Навчайтесь, розуму набирайтесь.
Хай добре
працюється вам i
живеться,
Все вмiється i все вам вдається!
